Львівський національний медичний університет

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького сьогодні є одним із найстаріших (225 років) і найбільших вищих медичних навчальних закладів України. До складу ЛНМУ входять: 79 кафедр, які складають сім факультетів – медичні №1 та №2, стоматологічний, фармацевтичний (очної та заочної форми навчання), іноземних студентів, факультет післядипломної освіти, а також Інститут клінічної патології, Центральна науково-дослідна лабораторія і лабораторія промислової токсикології, Науково-дослідний центр з випробування нових протипухлинних засобів, Науково-дослідний центр біологічної психіатрії.

В ЛНМУ працюють близько 1200 науково-педагогічних працівників, серед них 108 професорів, 370 доцентів, 60 старших викладачів, 540 асистентів, у тому числі 124 докторів і понад 600 кандидатів наук. Гордістю університету є 27 академіків, 7 член-кореспондентів академій різних рівнів та спеціалізації, 11 Заслужених діячів науки і техніки, 8 Заслужених працівників освіти України, 17 Заслужених лікарів України, 1 Заслужений працівник фізичної культури і спорту, 8 Лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки.

Історія Львівського медичного університету сягає 1661 року, коли 20 січня привілеєм короля Яна Казимира Львівська єзуїтська колегія була піднесена до рангу Академії з присвоєнням титулу Університету у складі чотирьох факультетів. Однак повноцінний медичний факультет аж до закриття Університету у 1773 році так і не був утворений.

16 листопада 1784 року, згідно з привілеєм імператора Йосифа ІІ від 21 жовтня 1784 року, відбулося відновлення у Львові університету з чотирма факультетами: теології, права, філософським і медичним.

Упродовж 1891–1898 рр. були збудовані та почали функціонувати нові навчальні корпуси та клінічні бази Університету: анатомофізіологічний, патологоанатомічний, хімічний, акушерства та гінекології, хірургії, внутрішніх хвороб, дерматовенерології, оториноларингології та ін. У березні 1900 р. відбувся перший випуск лікарів у кількості 16 осіб, серед яких було двоє українців — І. Полохайло і Я. Грушкевич. Через 100 років — у червні 2001 р. — дипломи про закінчення Університету отримали 775 лікарів, провізорів і медсестер.

У першій половині XX століття у Львові викладали медицину вихідці з університетів Кракова, Відня, Гайдельберґа та інших провідних європейських осередків освіти. Кафедри медичного факультету Львівського університету очолювали вчені світової слави професори Г. Кадий, В. Шимонович, А. Бек, Я. Прус, А. Марс, Л. Ридиґер, А. Цєшинський, М. Ненцкий, Я. Парнас, Р. Вайґль, В. Новіцький та багато інших.

У відповідності до присвоєного у 1996 році Міністерством освіти IV рівня акредитації, навчання у Львівському медичному університеті проводиться за освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Науково-педагогічну роботу на 79 кафедрах, в Інституті клінічної патології, Лабораторії промислової токсикології та центральній науково-дослідній лабораторії здійснюють 110 професорів, 367 доцентів, 429 асистентів, з них 123 доктори та 613 кандидатів наук. Серед них є члени-кореспонденти НАН України, дійсні члени АМН та Академії наук вищої освіти України, а також ряду зарубіжних академій, Заслужені діячі науки і техніки України, Лауреати Державних премій України.